Audio tour Перша Зала

До міста Харкова 1930-х років можна нерідко й цілком заслужено застосувати прикметники: «перший», «най».

19 грудня 1919 року більшовицькою владою Харків було проголошено столицею новоствореної Української Соціалістичної Радянської Республіки на противагу існуючій тоді Українській Народній Республіці зі столицею в місті Київ. Статус столиці Харків мав до 1934 р. Та навіть після цього місто не втратило свого значення, бо більшість важливих наркоматів (міністерств) та загальноукраїнських відомств залишилися саме тут.

Як столиця Радянської України Харків швидко забудовувався. З 1925 р. починається планування та будівництво адміністративного комплексу на площі Дзержинського (нині – площа Свободи) – Держпрому (1925-1928 роки), Держпроектбуду (1930-1933 роки). Споруджені з монолітного залізобетону, вони започаткували архітектурний напрямок «харківський конструктивізм» і є візитівкою сучасного Харкова.

1935 року в центрі міста, на вулиці Сумській, був відкритий пам’ятник Т.Г. Шевченку (автори: скульптор М.Г. Манізер та архітектор Й.Г. Лангбард).

Харків був потужним науковим і освітнім центром як України, так і всього СРСР. 

На 1933 р. у Харкові було споруджено 26 нових підприємств. Серед них такі всесвітньо відомі як Харківський тракторний завод, Турбінний завод, радіозавод, авіазавод, цементний, верстатобудівний, підшипниковий тощо.

Але все мало свою ціну: за надшвидкісні темпи індустріалізації та перші її успіхи довелося заплатити дорогою ціною – не тільки надмірним напруження сил народів СРСР, які демонстрували надзвичайний ентузіазм у масовій ударній праці, але й мільйонами селянських життів, які загинули від голоду 1921-1922  та 1932-1933 років. Бажаючи зламати опір селянства, залякати й загнати його в колгоспи, злочинним сталінським режимом на території України в 1932-1933 роках було влаштовано штучний голод – голодомор, який забрав життя, за різними підрахунками, від 4 до 10 млн. селян. На території Харківщини від голоду померло близько 1,5 млн. чол.

У 1932-1941 роках одним з лідерів оборонної промисловості стає Харківський паровозобудівний завод. Найбільш істотні успіхи були досягнуті заводом у танкобудуванні. Почалося серійне виробництво бойових машин – швидкохідних танків БТ-2, БТ-5, згодом -  більш удосконалених танків серії БТ, розроблених конструкторським колективом під керівництвом Афанасія Осиповича Фірсова – БТ-7, важких танків Т-35.

У 1939 р. конструкторське бюро заводу під керівництвом Михайла Ілліча Кошкіна був розроблений наймасовіший середній танк Другої світової війни – легендарний Т-34. До початку евакуації обладнання Харківського паровозобудівного заводу на Схід було випущено понад 600 танків, а за весь період війни – 35 тис. одиниць

Сподіваючись відвернути агресію від своїх кордонів 23 серпня 1939 року уряд СРСР підписує з нацистською Німеччиною пакт про ненапад строком на 10 років (пакт Молотова-Ріббентропа).

Крім цього, пакт Молотова-Ріббентропа мав таємний протокол, в якому Сталін і Гітлер розділили Східну Європу на сфери впливу. Фактично цей документ означав нейтралітет СРСР і розв’язував Гітлеру руки для загарбання Польської держави.

Події в Європі розвивалися стрімко. 1 вересня1939 р. Німеччина напала на Польщу. 3 вересня Великобританія та Франція, пов’язані з Польщею союзницьким договором, оголосили війну Німеччині. Так почала свій кривавий відлік Друга світова війна.

17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла польський кордон. Війська зайняли територію Західної України та Західної Білорусії.

Міжнародне становище наприкінці 1930-х років ускладнювалося доволі напруженими відносинами між  СРСР та  Фінляндією. СРСР розпочав війну проти Фінляндії, яка увійшла до анналів історії як «зимова війна» (30.11.1939 р. – 13.03.1940 р.). Бої відразу набули кровопролитного характеру. Якщо на початковому етапі війська Червоної армії мали деякий успіх, в подальшому становище дедалі погіршувалося: давалася взнаки невідповідність обмундирування, неорганізованість побуту (спали просто неба на зламаних гілках або в земляних норах), озброєння (важка артилерія з кінною тягою не могла пересуватися в умовах високого снігу, трилінійні гвинтівки замерзали на морозі – стріляти з них було неможливо). Додавали клопоту добре організовані фінські диверсанти-снайпери («зозулі»), які тероризували червоноармійців, пробивали кулями польові кухні, позбавляючи бійців гарячої їжі.

Врешті-решт через 3 місяці «зимова війна» закінчилася підписанням 13 березня 1939 року Московської мирної угоди, за якою радянська сторона відсунула лінію кордону від міста Ленінград. СРСР отримав повний контроль над акваторією Ладозького озера. Але така перемога вартувала великої кількості жертв: безповоротні втрати Червоної армії склали біля 127 тис. чоловік, фінської армії – близько 27 тис. чоловік.

Крім того, радянсько-фінська війна  викликала осуд широкого кола міжнародного загалу. СРСР був виключений з Ліги Націй. Під час Другої світової війни Фінляндія воювала на боці нацистської Німеччини.