Audio tour Вулиця 16 Липня

Вулиця 16 Липня бере початок від вулиці Соборної – біля колони на честь Божої Матері – та пролягає на південь, перетинаючи вулицю Драгоманова, і, вливаючись у вулицю Степана Бандери, впирається в будівлю музичного училища.
У XIX та на початку XX ст. вулиця була візитівкою Рівного. Вона вирізнялась ошатними цегляними будівлями, зачаровувала тінистим верховіттям дерев, милувала око барвистими рабатками. На цій вулиці  зазвичай поселялися та весело проводили час гості міста, що з’їжджалися на торги. Давня назва вулиці – Директорська. Її минуле пов’язане із історією Рівненської чоловічої гімназії, яка знаходилася поруч. У 30-х роках минулого століття у гамір вулиці генерала Гамера (таку тоді вона мала назву) впліталися дитячі голоси «мазепинців» – учнів української народної школи імені Івана Мазепи. Пам’ятає ця вулиця і карбовані кроки офіцерів гебітскомісаріату Беєра, резиденція якого розміщувалась на тодішній вулиці Кенігсбергштрассе. У радянський довоєнний час іменувалася Ленінською, у післявоєнний – Комуністичною.
Сьогодні, як і понад півстоліття тому, вулиця увінчана святинею Рівного – Колоною Божої Матері. Збереглися до нашого часу будинки, багаті своєю історією. Сама ж вулиця тепер названа на честь прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.
На вулиці розташовано чимало важливих опорних міських закладів: Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В. Поліщука, Управління Державної міграційної служби у Рівненській області, Рівненська дирекція залізничних перевезень Львівської залізниці. А ще, можливо, тут красується один з найстаріших житлових будинків Рівного за адресою: вул. 16 Липня, 59.
З правої сторони вулиці 16 Липня нас зустрічає Управління державної міграційної служби у Рівненській області.