Audioguía Твоя вбиральня – поле битви

Проект «Твоя вбиральня – поле битви».

В Джардіні та в Арсеналі Кассані, Галан, Мунуера та Сандерс зосереджуються на туалетній кімнаті, найбільш скромному та найбільш функціональному архітектурному просторі, а також на ідеологічному та політичному полі битви за права людини та екологічну свідомість.

Матільда Кассані, Ігнасіо Г. Галан, Іван Л. Мунуера.

Пабло – молодий колумбієць з інвалідністю. Він і його мати Жаклін 30 років борються за те, щоб громадські та приватні вбиральні в його країні були доступними. В 2009 році у Великій Британії почалася полеміка, коли повідомили, що в Кентерберійській в’язниці для 100 мусульманських ув’язнених були зроблені ванни для ніг та вигрібні ями. На Гаїті нестача громадських туалетів ендемічна, і після землетрусу 2010 року навіть приватні вбиральні знаходяться під загрозою через складне управління стічними водами.

У Філадельфії, після арешту двох молодих темношкірих чоловіків, які бажали скористатися вбиральнею у «Старбакс», перш ніж щось замовити, 12 квітня 2018 року спалахнула громадська акція протесту, яка змусила компанію закрити 8000 закладів по всій країні. Список можна продовжувати. І якщо ви хочете дізнатися про це більше, ми рекомендуємо вам ознайомитися з дослідженням Матільди Кассані, Ігнасіо Гонсалеса Галана, Івана Лопеса Мунуери та Джоеля Сандерса, які також представлені в Арсеналі та в Джардіні. Концепція зрозуміла: туалетна кімната (державна чи приватна) містить набагато більше політичного, ніж ми думаємо.

Туалети - серйозна проблема. Цифри кажуть про те, що вже кілька років 2.3 мільярди осіб (дані 2016 року) не мають доступу до безпечних вбиралень. І кожен, хто бачив зворушливий фільм Пітера Фарреллі «Зелена книга», знає, що в 1950-х роках блискучий піаніст Алабама не мав доступу до вбиральні для білих.

Наскільки ця проблема політична, демонструють роботи Кассані, Галана, Мунуери та Сандерса. Туалетна кімната (її використання, доступність, функціонування) - одне з полів битви, де в 21-му столітті розгортається боротьба за права, інклюзивність, рівність. Історично саме тут, в найбільш скромних архітектурних об’єктах, зведених до чистої функції, перетиналися проблеми статі, раси, економіки, гігієни, здоров’я.

Іван Лопес Мунуера, критик і куратор, почесний співробітник Прінстонського університету, розповідає нам, як усе починалося: «Ми всі так давно знаємо один одного, ми співпрацювали в минулому (Трієнале в Осло). Ми всі по-різному працювали над тим, як вбиральня набуває політичного забарвлення, виходячи з різних точок зору. Для нас було дуже важливо не намагатися дати прості рішення, а точно зрозуміти, як вбиральні є політичними пристроями, які пропонують широкий погляд на низку питань».

Причина, з якої вони вирішили зосередитися на туалетних кімнатах, проста. «Вбиральні зазвичай вважаються просто функціональними, але тут зосереджено так багато важливих рішень – просторових, технологічних, екологічних… Це один з найбільш складних архітектурних об’єктів, хоча його часто уявляють нейтральним. Ми вважали, що це концентрація архітектурних рішень… Для нас туалет - центр багатьох архітектурних і політичних рішень», – говорить Ігнасіо Гонсалес Галан, який викладає архітектуру в коледжі Барнард Колумбійського університету в Нью-Йорку.

Вбиральні зазвичай вважаються просто функціональними, але тут зосереджено багато важливих рішень – просторових, технологічних, екологічних.

Туалетні кімнати – політичне питання. Матільда Кассані, архітектор і викладач, каже «Це завжди оновлюється: поле битви за туалетами змінюється відповідно до історичного моменту. Зараз, наприклад, гендер одна з найбільш обговорюваних тем. Це як фільтр, через який суспільство оновлюється. Тому я думаю, що вони досить потужні. Вони містять багатьох рішень, які можна розглядати в ширшому контексті».

Крім того, кажуть, стандарти відрізняються між країнами, які мають вирішувати різні проблеми. Універсального рішення не існує. «В туалетах в усьому світі є різні проблеми, вони контекстуальні, вони не нейтральні чи стандартні пристрої. Вони якраз сповнені ідеологій, які ми повинні розглядати як архітектори», – каже Ігнасіо Гонсалес Галан.

Вбиральня – добрий фільтр, через який обговорюються всі повсякденні посередництва. Ми можемо використовувати вбиральню як місце, де відбувається дискусія.