博物馆 👗 виставка «Елегантність віків»

Наш музей володіє унікальною колекцією і нараховує майже 400 автентичних старовинних костюмів. Це найбільша колекція вишуканого вбрання різних епох.

Вона зібрана декількома поколіннями Марини Іванової та нею особисто по всьому світу. Кожна сукня з цієї колекції знає долю своєї господині. Зараз ми зазирнемо в 1770 роки.

Це була епоха рококо, коли за рахунок підкресленої талії жінка виглядала стрункою і елегантною. Законодавницею цього стилю була Франція, але аристократки України того часу намагалися наслідувати європейські модні тенденції. Примха, каприз був в кожному аксесуарі та декоруючій дрібниці.

В пудрах та рум'янах, з мушками та з великими зачісками, прикрашеними різними неочікуваними предметами від квіток до мініатюр кораблів, жінка пасторально виражала відверто чуттєву насолоду життя. Спідниця сукні виткана з парчі з металізованою ниткою, яку могли собі дозволити тільки жінки вищого світу та духовенство церкви. Оскільки декору придавалось велике значення, аристократки завершували свій образ кошиком пан'є, який робились з зивових прутів, китового вуса та залізних прутів, обгорнутих тканиною.

Назва пан'є – каркас для сукні, який надавав пишність сукні і робився з того ж матеріалу, що і корзинки, звідки й пішла ця красива назва. Сукня з оксамиту темно-червоного кольору, яке розшити золотним шиттям. Чим яскравіше світло, тим вища якість золотного, або як його ще називають, золотого шиття або гаптування.

Для виготовлення канітелі тоненьким золотим дротиком і в цій сукні майже 5% справжнього золота. Тому вона і зараз дарує нам світлообразу жінки, яка вдягала цей вишуканий скарб. Великі осередки золотого гаптування відроджені були в Києві при усіх монастирях та в самій Києво-Печерській лаврі на початку XVIII століття.

Ця сукня – рідкісний, унікальний виріб із приголомшовою ручною роботою, де тендітні ручки-швачки вишили лозу, виноград, колоски. Ця унікальна сукня була в колекції вбрання Барбари Стрейзанд. Тому давня колекціонерка творів мистецтва продала велику кількість лотів, одною з яких була і ця сукня.

Гроші від аукціонів Стрейзанд передає на благодійні справи, а ми маємо можливість насолодитися ще одним твором вишуканості та благородства. Жіночий плащ-накидка з ом'ємним капюшоном 1830 року. В моді замайорила романтика та жіночність.

Вільні форми, які надають жінці м'який характер та легкість з ефектом повітря і одночасна з цим закритість від зайвих очей. Різновид плащів був запозичений з арабського гардеробу ще з часів Христових походів. Але серед модників він закріпився з назвою Бурнус.

Плащ Бурнус. На плащі можна побачити прорізі для рук, дуже притаманні цьому часу. В якості альтернативи модниці того часу також часто використовували муфти.

Плащі виготовлялись з різних тканин, але вишукані тканини вказували на урочистість плащу. Уявимо, що цей плащ Соксамиту з пілого каштану вдягався в оперний театр, щоб прикрити коштовне вбрання від негоди. Костюм 1800-1815 років.

Стиль Ампір. Буквально імперський стиль або стиль Наполеона, як про нього казали у Франції. Саме вродлива жінка Наполеона стала натхненницею для демократичного стилю, який завойовував серця багатьох красун.

Літнє пальто Пеліс з шовку сірого кольору. Пеліс відрізняється високою талією, яка щільно прилягає до тулуба під грудьми. А в цьому вбранні пояс красиво переходить в прикрасу на спині у вигляді ніжної рози.

Родзинка цього вбрання дуже складні рукави ліхтарики. В ці часи рококо спрощується. На зміну парикам та пишним зачіскам приходять різноманітні головні убори.

Дуже популярними стають головні убори на східний манер. Тюрбани, чалми, китайські шляпки з брошами та бусами, берети з траусиним пір'ям. В вікторіанську епоху на зміну пан'є приходить кринолін, який стає головною емблемою жіночої моди того часу.

На цій виставці вперше виставлена нову синю мідну сукню з широкими кринолінами близько 4 метрів в об'ємі. Цю дивину гардероб жінок введена талановитим французьким дизайнером англійського походження, якого вважають першим світовим модельєром і називають «батьком откутюр» Чарльз Фредерік Ворт. Хоча патент на криноліни належить американським дизайнерам.

Надихнувшись часами рококо, Ворт для пишності спідниці виготовив пристрій з металевих обручів на кшталт клітки. Експериментуючи з елегантними дизайнерськими знахідками, Ворт не завжди знаходив підтримку. Але завдяки жінці Наполіона ІІІ Євгенії, яка стала прихильницею таланту дизайнера, кринолінові сукні на деякий час стали прикрасою жіночої постаті.

Якщо в епоху рококо сукні з пан'є носили тільки аристократичні жінки вищої знаті, то криноліни могла носити і імператриця, і графіня, і навіть прачка. Широка як дзвон і спідниця з криноліном інколи сягали до восьми метрів, а талія була від 33 до 55 сантиметрів, як шия кавалера. Зрозуміло, що це вбрання було не зовсім зручним, через що ставав постійною темою анекдотів та карикатур того часу.