Олена Пчілка, мати

Про долю рідних Лесі Українки до недавнього часу знано вкрай мало. Лише в останні роки ця тема частково вийшла із небуття і заборони: сам час вимагав сказати нарешті правду про долю роду Драгоманових-Косачів.

В експозиції фото Олени Пчілки – дуже талановитої людини. Перший удар упав на родину 1920 р., коли у Гадячі заарештували Олену Петрівну. Вдосталь познущавшись, чекісти зважили на похилий вік жінки і відпустили її під опіку доньки Ізидори.

За час відсутності Олени Пчілки всі будівлі у Гадячі без відома власниці були націоналізовані, в будинку нашвидкуруч відрито музей Михайла Драгоманова. В хід пішли всі особисті речі Олени Пчілки: сімейні альбоми, рукописи, одяг, який їй так і не вдалося повернути. Восени 1929 р., коли Україною котилася хвиля арештів у сфабрикованій чекістами справі, до немічної, з паралізованими ногами письменниці прийшли агенти ДПУ з ордером на “право обыска и ареста”. Але арештантка виявилися “нетранспортабельною”. 4 жовтня 1930 р. Ольга Петрівна померла; 6 жовтня її ховали на Байковому цвинтарі дві доньки: Ольга і Ізидора.

Заслуги Олени Пчілки перед Україною величезні. Вона подарувала світові Лесю Українку, виростила ще п’ятеро прекрасних дітей; вона поетеса, драматург, публіцист, перекладач, педагог, етнограф, фольклорист. Чудові її твори для дітей. Олена Пчілка – член-кореспондент Академії наук України (1924 р.). В залі експонуються прижиттєві видання творів Ольги Петрівни: “Дві п’єси для дитячого театру” (Полтава, 1919), “Різдв’янка. Для дітей оповідання і вірші” (Катеринослав, 1919), “Українське селянське малювання на стінах” в журналі “Записки Історично-філологічного відділу” (1929). Експонуються сучасні видання: “Твори” (1988), “Годі, діточки, вам спать!” (1991); стаття Ізидори Косач-Борисової “Зразок матері” в журналі “Жіночий світ”; особисті речі родини Косачів: ґердан Олени Пчілки, ручка і олівці Ізидори Косач, Лесин гольничок,  вишиті і мережані комірці, гачок для в’язання тощо.