Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник

Кам’янець – місто історичних контрастів, де поєдналися польська витонченість, імперська помпезність, турецька велич, українська звитяга.
Síguenos

Старий замок є візитівкою Кам’янця-Подільського. Він височить на скелястому мисі заввишки більше 30 метрів. Упродовж століть замок виконував оборонну функцію й захищав Кам’янець від ворогів, а зараз – це основний туристичний об’єкт міста над Смотричем.

Історія замку бере свій початок із сивої давнини. У ході археологічних розкопок вдалося виявити вибиті в скельній породі рови укріплення часів Трипільської культури (V-ІІІ тис. до н. е.). Розташовувалися вони на території сучасного Північного бастіону. Потужні дерев’яні фортифікації існували також у період Київської Русі, починаючи з ХІ ст. Більш розвиненими вони стали в ХІІ-ХІІІ ст., коли складалися з системи валів і ровів. Перші кам’яні башти зі стінами хронологічно відповідають періоду правління Данила Галицького, який намагався боронити ці землі від монголо-татар. Їхні залишки виявлені археологами в західній частині сучасного замку. Відносяться вони до середини ХІІІ ст.

Активно розбудовували укріплення і литовці, що заволоділи Поділлям після розгрому монголо-татар на Синіх Водах у 1362 р. Перша писемна згадка про кам’янецький замок міститься у грамоті литовських князів Олександра та Юрія Коріатовичів 1374 р., де вказувалося що місту надається право на самоврядування. Литовський період історії замку виявився не надто тривалим – уже у 1434 р. Західне Поділля  перейшло до рук поляків, які з перервою володіли регіоном майже 350 років. У 1672 р. фортецю штурмом здобули турки, розпочавши однойменний період в історії міста. 1699 р. через поразки Османської імперії в Європі, турки були змушені відмовитись від Поділля, сюди повернулись поляки. Іще через століття, внаслідок другого поділу Польщі, Поділля анексувала Російська імперія. Відбулося це у 1793 р. Ці події співпали із періодом поступового згасання слави Кам’янця, як міста-фортеці. На початку XIX ст. кам’янецький замок перетворили на губернську в’язницю, а з 1859 р. остаточно занедбали його. З 1928 р. територія замку стала музеєм-заповідником, який функціонує й понині.

Сьогодні Старий замок складається з 13 башт.